17 травня у школі відбулося  свято. Свято незвичайне. Це свято вишиванки. Учні 8 класу разом зі своїм класним керівником Світланою Володимирівною Мартиновою щиро запросили всіх запрошених гостей полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.

Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому, що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами краси, здоров’я, щасливої долі, родової пам’яті, святості та любові. Українська вишивка – це «молитва без слів», а сама вишиванка – це є оберіг людини.

Напевно, нема в Україні оселі, де б не було вишитого рушника, серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються.

Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем.

Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе диво наступним поколінням. Своїм справжнім мистецьким талантом поділилась бабуся другокласника Лідія Леонтіївна Згуровська

Багато пісень складено про українську вишиванку. Одну з них виконали на нашому святі Марія Кузьмівна Харченко та Лідія Леонтіївна Згуровська

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.