Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.
Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині, не храми -
Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини аж немов з кам'яної гори
Надійшли, придивляюсь: "Вкраїна, двадцяте століття"
І не рік, а криваве клеймо "тридцять три".
